Що за гвинтівка AR-18?
Після розробки гвинтівки AR-10 від компанії ArmaLite, та її переробленням в AR-15. Яка по суті являється зменшеною копією AR-10. До речі сам Юджин Стоунер не мав відношення до цієї переробки, а взявся за наступний проєкт AR-16. Головна мета проєкту була створення експортної гвинтівки, для більш бідних країн. Тому від деяких дорогих матеріалів та тех.процесів прийшлось відмовитись, широко застосовувалася штампована сталь. Зброя була зроблена з поршнем короткого ходу, та здвоєною зворотною пружиною, яка ховалась у ствольній коробці. Газову систему прийшлось переробити оскільки права на газову систему AR-10/15 вже були продані. Це дало можливість робити зброю одразу зі складаним прикладом. Використовувався більш поширений калібр 7.62х51. Зброя була презентована у 1959 році, але не зацікавила покупців, і залишилася в єдиному екземплярі та не вироблялася масово.
В 1961 році Стоунер пішов з ArmaLite, працював у Colt консультантом, а пізніше влаштувався у Cadillac Gage де розробив модульну збройову систему Stoner 63, яка могла трансформуватися в автомат, легкий кулемет, середній кулемет чи кулемет для техніки з електроспуском.
Після вибуття Стоунера, сформувалась нова команда яку очолив Артур Міллер. Які почали новий проєкт AR-18, на основі розробок Стоунера. Це більш походило на дороблену зменшену копію AR-16, калібр якої змінився на 5.56х45 для того, щоб запропонувати гвинтівку армії США. Вона була дешевшою, та на думку компанії більш надійною. Але армію не зацікавила перспектива переходу на ще одну систему у такий короткий строк, тому нічого не вийшло.
Рукоятка заряджання було жорстоко закріплено на затворній рамі, та рухалось під час стрільби. Це спрощувало систему, але впливало на точність зброї. Довжина ствола 16 дюймів, що на 2 дюйми менше ніж у М-16, що в парі зі складаним прикладом робило гвинтівку більш компактною. Зброя мала свої магазини, хоча заявлялось що магазини AR-15 можуть бути перероблені під AR-18. Не було ручки перенесення, замість неї був встановлений фірмовий цілик ArmaLite, який робив дуже впізнаваний вигляд зброї.
Головне що треба розуміти, штампування з листа у 60-х на заході було не типове для виготовлення зброї. Так це приміняли у Німеччині в 30-40 роках, та СРСР. Але на заході та в США не сприймалося як гарне рішення для виготовлення зброї. Тому AR-18 отримала дуже багато критики. Також вбачалися деякі недоліки такі як, більша вага аніж в AR-15 та менша точність. Виготовлялась напівавтоматична версія для цивільних- AR-180.
ArmaLite налагодило обмежене виробництво, було виготовлено не більше 1200 військових та 21 тис. цивільний версії. Намагаючись зменшити витрати компанія об'єдналась з Японською компанією Howa. Але після заборони виготовляти зброю для військових інших країн. Howa прийшлося згорнути проєкт, виготовивши не більше 5000 одиниць. Після цього Армалайт знайшла нового партнера у Великобританії, компанію Sterling Armaments Company для виготовлення 5000 одиниць AR-18. Така кооперація не залишилась безслідною, і на світ з’явилися похідні моделі - Британська SA-80, Сингапурско-Британська SAR-87, Австралійський Bushmaster M17S, Японська Howa Type 89, Корейський Daewoo K2 та основні вузли у H&K G36. Список чималенький, і не можна сказати що ідея канула у літа, так Стоунер приклав свою руку до ще однієї популярної збройової системи.
AR-18 користувались ІРА, про гвинтівку не тільки згадують у пісні "My Little Armalite", але фона засвічена на знаменитій фотографії “Дівчини з ІРА яка мстить за свого хлопця”. Хочу нагадати що це серія фотографій і вони постановочні. Але отака от слава.
Фото AR-180 взяті з сайту там ви знайдете багато фото в гарній якості.
